ГЕРОЇ НАШОГО ЧАСУ
Сьогодні найболючішою темою для всіх нас є війна, що не названа війною, але як відкрита рана кровоточить на сході нашої України. Мабуть, у кожному селі та селищі нашого Приазовського краю є прямі учасники цієї війни, які виконують там не тільки свій обов’язок перед державою, але й свідомо стали в складний для нас час на захист своєї Вітчизни.
З наших односельчан були призвані для проходження служби в АТО на Донеччині такі наші односельці: Грицина Олексій Олександрович, Білорус Євген Іванович, Гончарук Микола Валерійович, а також - Барков Петро Вікторович та Бобенко Володимир Юрійович. Добровільно на захист Батьківщини став Кісіль Сергій Вікторович.
На Донеччину, також добровільно, був направлений Барков П.В. – прапорщик, прикордонник. Коли ми в школі дізналися, що він прибув додому у відпуску, вирішили влаштувати з ним зустріч. Багато хто вже знав, що він отримав нагороду «там», під Маріуполем.
Петро Вікторович народився в Росії, в далекому Сибіру, але сім’я Баркових переїхала в наше село Воскресенка, а потім поселилися в Новомиколаївці. І всі троє дітей, Петро, Василь і Марія, навчалися в нашій україномовній школі до 9 класу. Після служби в армії він підписав контракт і розпочав роботу у прикордонних військах. Служив у різних місцях України. Усвідомлення того, що Україна - це не просто держава, яку він професійно повинен захищати, але й Батьківщина, він гостро відчув, коли почалися події в Криму і на Донбасі. Добровільно прийняв рішення про відправку в зону АТО і,пройшовши відбір, був направлений у вересні до Маріуполя.
Завдання для прикордонників, які прибули в Маріуполь, було, на перший погляд, просте: охорона прикордонної зони, огляд транспортних засобів, контроль лінії до Новоазовська. « Під час одного з таких оглядів прикордонної зони ми наскочили на машину з білими лініями. За всіма ознаками, машина видавалася нашою до тих пір, поки з неї не почали стріляти. В ній були терористи. А далі був бій. Ми витримали дві важкі сутички і змушені були відходити з пораненими до своїх. Також разом з херсонськими бійцями ми зупинили військову колону противника, що рвалася під Маріуполь. Противник отримав значні втрати і був зупинений.
8 вересня, під час приїзду Президента П.Порошенка до Маріуполя, я разом з іншими бійцями, що представлені були до нагороди, отримав орден « За мужність» ІІІ ступеня. Нагородження проводив сам Президент в аеропорту Маріуполя.
Після виконання завдання всі наші бійці повернулися живими до своїх частин.»
Під час зустрічі з дітьми Барков П.В. не раз звертав увагу на те, що всі ми українці, якою б мовою не говорили і хто б не були за національністю. «Ми українці, адже наша Батьківщина – Україна. Велика, красива, багата країна, яку зараз так нівечить війна. Батьківщина – це ми з вами, діти! Це наша земля, наш дім, наші батьки! Це земля наших батьків. Україна - мати для всіх своїх дітей, для свого народу, а матір зраджувати і продавати не можна. Адже матір і Вітчизну не обирають. Важливо, щоб ви, діти, вчили і знали історію своєї Батьківщини, щоб ніхто й ніколи не зміг нав’язати вам свої погляди, уявлення, рішення.»
Щира подяка тим батькам і матерям, які мають таких синів!
ОНУФРАК Т.Я. – вчитель історії Воскресенської ЗОШ І-ІІІ ст.
